Добрий день, шановні студенти! Вітаю з початком нового семестру. Починаємо вивчати курс "Етика ділового спілкування" Всего -24 год.,лекцій-12, практичних занять- 12. Бажаю успіху та гарних оцінок!

Тема: Предмет та завдання курсу „Етика ділового спілкування”

 

План

1.     Етика як філософська наука про мораль

2.     Ділове спілкування.

3.     Етика ділового спілкування

1. Етика як філософська наука про мораль.

 

     Слово „етика” виникло з давньогрецького „ethos”, яке у різні часи мало різні значення.    Спочатку воно означало спільне житло, місцезнаходження, потім – звичай, темперамент, характер, стиль мислення, а також усталену природу якогось явища. Пізніше видатний мислитель античності Аристотель(384- 322 рр. до н. е.)узявши за основу значення етосу як характеру, темпераменту, утворив прикметник –  „етичний” ,для позначення особливої групи людських чеснот – мудрості, мужності, помірності, справедливості тощо - відрізняючи їх від доброчинностей розуму. Науку про етичні чесноти(особистісні якості),достоїнства характеру людини Аристотель назвав  „ethice”(етика).

      За аналогією, у латинській мові від терміна „mos”- крій одягу, мода, звичай і порядок, вдача і характер  людини – давньоримський філософ Цицерон (106 – 43 рр.до н.е.) утворив прикметник „moralis” – „моральний”, тобто такий, що стосується характеру, норову, звичаю. Відд нього пізніше увійшов у вжиток термін „ мораль” як наука про людські характери.

 Отже, історія термінів дозволяє зробити висновок, що

                етика – це наука про мораль(моральність) .

Відомо, що жодна людська спільнота не могла існувати і розвиватися без узгодження різноманітних суперечливих (часто протилежних) інтересів людей, дотримання певних взаємних обов’язків, правил поведінки, які поступово стали звичними, загальноприйнятими, перетворювались на звичаї, традиції, стійки норми моральної поведінки.

   Отже, суспільства у процесі історичного розвитку виробило особливий соціальний інструмент для регулювання і спрямування поведінки кожної людини, щоб вона не тільки не руйнувала. а навіть зміцнювала суспільний організм. Цим інструментом  суспільної самоорганізації і є мораль.

  Мораль існує  у двох формах: особистісні моральні якості (милосердя, відповідальність, скромність, чесність тощо) і сукупність норм суспільної поведінки й оціночних уявлень(наприклад „ не вкради”, „ не вбий”,  тощо і ,,справедливо”, „порядно”, „доброзичливо” тощо).

    Моральні якості характеризують особистість з точки зору Ії здатності до спілкування з собі подібними і співіснування з ними. Вони виступають як риси характеру і виявляються у взаємовідносинах з іншими людьми.

    Моральні якості (особистісні властивості)з одного боку , і моральні норми  та оціночні уявлення з іншого, реалізуються у стосунках між індивідами й виражають суспільні зв’язки між ними.

Моральне життя людини розпадається на дві сфери : сущого та належного .

           Сфера сущого виражається у реально існуючих норовах, дійсних ціннісних значеннях реальних форм суспільних зв’язків між людьми.

           Сфера належного  містить нормативні  настанови моральної свідомості.

 Тому, мораль виступає як система вимог, норм, і правил поведінки людини, що історично склалися і дотримання яких має добровільний характер.

          Мораль виступає як особлива форма ставлення людини до дійсності, до конкретних людей, соціальних груп, до представників світу природи і цінностей культури.

Метою етики є раціональне обґрунтування моралі  та виявлення Ії природи, сутності, місця і значення у розвитку людини і суспільства.

Етика як наука виникла і розвивалася  у межах філософії і розглядалася як практична філософія, або моральна філософія. Вона базується на двох засадах: фактах реального морального життя(вчинках індивідів і діяльності соціальних груп),та філософському світогляді.

Структура етики.

 

1. Емпірична або описова, яка описує ,констатує та аналізує норови, звичаї, моральні чесноти представників різних народів і народностей, соціальних груп і прошарків, різних спільнот, які і складають моральні стосунки у  суспільстві на різних етапах його розвитку.

2. Загальна  теорія моралі, або філософськи проблеми етики.

3. Нормативна етика.

4. Теорія морального виховання, або педагогічна етика.

5. Професійна етика.

6. Історія етичної думки(стор.9)

 

Етика як наука має свій  понятійно – категорійний апарат.

 

 До етичних категорій належать „добро” і „зло”, „обов’язок” і „совість”, „честь” і „гідність”, „справедливість” і „відповідальність”,  „моральний вибір” і „моральний конфлікт”, „сенс життя” і  „щастя”,

„любов”, „дружба”тощо.

 

 

2. Ділове спілкування.

 

     Ділове спілкування визначається як спосіб організації і оптимізації того або іншого виду предметної діяльності: виробничої, наукової, комерційної тощо.

Основне завдання ділового спілкування – продуктивна співпраця.

Російський мислитель Петро Чаадаєв дотепно зауважив: „лишенные общения с другими созданиями, мы щипали бы  траву, а не размышляли бы о своей природе”.

І він мав рацію, оскільки природним способом існування людини є його зв’язок з іншими людьми, а сама людина стає людиною тільки у спілкуванні.

Дж. Рокфеллер, добре розуміючи значення ділового спілкування для практичної діяльності, говорив: „...уміння спілкуватися з людьми – тай же товар, що купується за гроші. як цукор або кава. І я готовий платити за це уміння більше ніж за будь який товар у ціому світі.”

 

 

 

 

Види, типи и форми  ділового спілкування

     Ділове спілкування у процесі управлінської діяльності виконує  комунікативну(обмін інформацією),інтерактивну(обмін діями), перцептивну  (взаємосприйняття і встановлення взаєморозуміння між партнерами по спілкуванню) функції. Їх  реалізація є передумовою ефективності  ділового спілкування. Для цього необхідно, щоб менеджер знав і вміло  використовував усі його види,  типи  і форми

Види спілкування: вербальне;

                                 невербальне;

Типи спілкування: пряме;

                                 непряме

  

Форми  спілкування:     усне, пряме

1.     індивідуальне монологічне;

2.     індивідуальне  діалогічне;

3.     групове монологічне;

4.     групове  діалогічне.

      непряме спілкування

1.     письмове;

2.     за допомогою технічних засобів;

3.     жести;

4.     міміка;

5.     пози;

6.     умовні сигнали.

 Основою поділу ділового  спілкування на види є ступень участі  або неучасті у ньому мови(мовного коду).За цією ознакою виокремлюють вербальне та невербальне спілкування.

 

Вербальне спілкування. Відбувається воно завдяки використанню усної і писемної мови, що забезпечує формування і відтворення думок ,почуттів мовця.

      Вербальне - (лат.verbum-cлово)спілкування-усне , словесне спілкування, учасникі якого обмінюються висловлюваннями щодо предмета спілкування.

Залежно від комунікативної ситуації використовують розмовну мову, літературну; письмову, усну. Мова може бути штучною, необхідність якої зумовлена неможливістю використання природної. Наприклад: азбука Морзе ,есперанто. та ін.

Пряме вербальне спілкування. Здійснюється воно шляхом безпосереднього усного контакту між учасниками спілкування(спілкування „обличчя до обличчя”).Під час  прямого вербального  спілкування інформація передається за допомогою мовних знаків та інтонаційних засобів(підвищення або пониження тону, манера вимови ,що виражає почуття почуття, ставлення до предмета висловлювання).

Розрізняють  такі форми прямого вербального спілкування: індивідуальне монолог , індивідуальне  діалогічне, групове монологічне, групове  діалогічне.

Особливістю  індивідуального  монологічного спілкування є передавання усної інформації без зворотного зв’язку. Найчастіше таким є спілкування між менеджером та підлеглим щодо формулювання певного завдання, доручення роботи або оцінювання зробленого підлеглим.

Індивідуальне  монологічне спілкування  характерне для авторитарного стилю й ефективне за необхідності термінового  вирішення проблеми, коли недоцільно витрачати час на обговорення Ії з підлеглими.

 

 

3. Етика ділового спілкування

Етика ділового спілкування – це нова навчальна дисципліна, становленню і розвитку якої сприяли різні галузі науки(етика, психологія, філософія, соціологія) та практика(управління, менеджмент, маркетинг)

 

Об’єкт дисципліни   –ділове спілкування ;

предмет дисципліни – його моральний та  психологічний аспекти, етичні та психологічні механізми.

 

 

 

 

Завдання курсу „Етика ділового спілкування”

·        Здобути знання про філософські, етичні, психологічні основи ділового спілкування, його норми та правила, шляхи їх застосування, особливості етикету в різних умовах трудової діяльності;

·        навчитись аналізувати конкретні ситуації, розпізнаючи типи людей, рівень їхньої моральності та індивідуальні особливості, що виявляються під час ділового спілкування;

·        оволодіти системою засобів ділового спілкування, його стратегіями, навчитись їх обирати відповідно до  психологічних і соціокультурних особливостей співрозмовників, до норм і правил гуманістичної етики;

·        навчитися творчо застосовувати обрані засоби у процесі спілкування із співвітчизниками та іноземними партнерами під час індивідуальної бесіди й колективного обговорювання проблем і, у виступах перед різними аудиторіями, на переговорах, при розв’язанні конфліктів;

·        накреслити шляхи формування культури спілкування, становлення та самовдосконалення індивідуального стилю спілкування відповідно до етичних та психологічних норм і правил.

 

 З урахуванням всього сказаного етику ділового спілкування можна визначати як сукупність етичних норм, правил і уявлень, регулюючих поведінку і відносини людей в процесі їхньої виробничої діяльності.

Вона є окремою частиною етики взагалі і містить  в собі Ії основні характеристики.

Однією з окремих частин етики ділового спілкування є етика бізнесу, яка базується на чесності, відвертості, вірності даному слову, здібності ефективно функціонувати на ринку відповідно до  чинного законодавства, встановлених правил та традицій.

     В своїй статті „Чи можлива етика бізнесу” П.Н.Шихарєв відзначає, що „..справедливо вказати на те, що, з погляду деяких  загальноприйнятих  теорій, етика і бізнес принципово несумісні. Хоча б тому що достовірно етичний вчинок не повинен, за логікою таких теорій, переслідувати ніякої особистої вигоди, тоді як весь бізнес, навпаки, змішаний на максимізації особистої вигоди”.

     Ще Адам Сміт розв’язав цю проблему, поєднавши теорію „невидимої руки” ринку з  теорією етичних почуттів. Звідси слідує принциповий висновок: говорити про етику бізнесу можливо лише як про етику живих реальних людей, включених в економічний процес добування прибутку.

Суперечність між етикою та бізнесом вельми гостро проявляється і сьогодні в діловому спілкуванні, причому на різних його рівнях: як між організацією і соціальним середовищем, так і всередині самої організації. Між керівниками, підприємцями і взагалі діловими людьми по відношенню до вказаної суперечності існують дві основні позиції.

 

           1. Ті, хто вважає себе прагматиками, думають, що в діловому спілкуванні і взагалі в бізнесі етика сама по собі не потрібна. Єдиний обов’язок керівника корпорацією, працюючого за наймом у власника бізнесу, будь – якими доступними засобами максимізувати прибуток, „робити якомога більше грошей”, всіляко пристосовуючись до норм суспільства, втілених в законах і етичних традиціях.

З цієї позиції етичні норми і сама мова етики розглядається як перешкода в діловому спілкуванні. В ньому прагнуть  уникати розмов про мораль, етичні ідеали, обов’язок і соціальні обов’язки, оскільки в результаті з’являються  „зайві”, „такі, які не відносяться до справи” проблеми, які стосуються моральної та соціальної відповідальності. Крайнім випадком неетичної поведінки бізнесменів, керівників підприємств є порушення закону. Але неетичною поведінкою слід також вважати різного роду дії компаній, які не вживають належних заходів для усунення дефектів в своїй продукції, що можуть привести до  шкідливих наслідків для населення. Тому в поняття етики ділового спілкування входять  і турбота керівників підприємства про якість своєї продукції, відповідність за ту шкоду, яку вона може нанести населенню. Представники ділового прагматизму часом використовують незаконні, несумлінні методи для досягнення своєї мети, такі, як хабарі, підкуп і т.д. Але, крім цього, і сама мета  ділового спілкування може носити неетичний характер. При цьому спілкування може розглядатися неетичним не тому що воно протизаконне, а внаслідок несумісності мети ділового спілкування з моральними цінностями. Прикладом може служити укладання угод, контрактів на споруду екологічно шкідливих підприємств.

            2 позиція по відношенню до суперечності між  етикою і бізнесом полягає в тому, що дотримання етичних норм в діловому спілкуванні  визнається важливим не тільки з погляду відповідальності бізнесменів перед суспільством і самим собою, а й необхідним для ефективності виробництва. У цьому випадку етика розглядається й ще як засіб (інструмент) ,що допомагає збільшити рентабельність виробництва, сприяє зміцненню .ділових зв’язків, поліпшенню ділового спілкування .Вважається, що цей підхід є більш цивілізованим і ,більш ефективним, оскільки підприємство – компонент суспільства і, затверджуючи етичні норми  спілкування у себе, воно в той же самий час  сприяє їх розповсюдженню і  в навколишньому соціальному середовищі.

Чим більш благополучною стає етична атмосфера в суспільстві, тим більш сприятливі умови створюються для бізнесу. Разом з тим неетична поведінка і спілкування рано чи пізно обернуться якщо не прямими економічними збитками, то у всякому разі, соціальними і етичними втратами як для підприємства, так і для соціального середовища.

        Розглянувши обидва погляди на місце етики у діловому спілкуванні, потрібно приєднатися не до Ніколо Макіавеллі, який пропонував  „звільнення”  політики від моралі, а до Бенджаміна Франкліна, який стверджував, що „чесність – краща політика”.

Етику ділового спілкування слід враховувати в Ії різних проявах: у відносинах між підприємством і соціальним середовищем, між підприємствами, всередині одного підприємства;між керівником та підлеглими, між підлеглим і керівником; між людьми одного статусу. Між сторонами того чи іншого виду ділового спілкування існує своя специфіка. Завдання полягає в тому, щоб сформулювати такі принципи ділового спілкування, Які не тільки відповідали б кожному виду ділового спілкування, а й не суперечили загальним етичним принципам поведінки людей.

 При діловому спілкуванні слід дотримуватися „ золотого правила  Мойсея”: „...поводься по відношенню до інших так, як хочеш, щоб поводилися по відношенню до тебе”.

  У формулюванні у Конфуція воно звучить так: „Чого не побажаєш собі, того не робі іншим”.(стор. 24-31 Зусін В.Я.Етика та етикет ділового спілкування.)

      

      Етика бізнесу дозволяє нарощувати прибуток. Зокрема, вона допомагає зберегти відданість клієнтів. За підрахунками фахівців, утримати старих партнерів у п’ять разів дешевше, ніж завоювати прихильність нових. Тому вся фірма орієнтується на  споживача цій меті доводиться затрачувати немало грошей, часу,  і сил на формування етики і культури фірми, відповідну підготовку Ії працівників.

         В бізнесі встановлено правило: постійно піклуйся про своїх клієнтів і співробітників, а ринок поклопочеться про тебе.

    Дуже важлива репутація виробника. Таку репутацію важливо придбати, на це йдуть роки, втратити її можна миттєво, часто через дрібницю: не відповівши вчасно  на телефонний дзвінок або лист, не пославши факс, якого чекають, проявивши невихованість.

   Для репутації важливі і культура мовлення, і манери, одяг. інтер’єр офісу і багато чого іншого. Досвід переконує: контакти обриваються відразу, як тільки виявляється некомпетентність, непорядність.

Існують різні засоби підвищення рівня етичності ділового спілкування. Як приклади підвищення показників етичності поведінки як керівників ,так і рядових працівників можна навести таке: розробка етичних нормативів на підприємстві, створення комітетів і комісій з етики , проведення соціально – етичних ревізій, навчання етичній поведінці (стр.32).